Амарант або щириця

Амарант (Amarаnthus) або щириця - широко розповсюджений рід трав'янистих рослин сімейства Амарантові з дрібними квітками, зібраними в густі суцвіття-волоті. Інші назви — оксамитник хвостатий, лисячий хвіст садовий.

Це однорічні, рідше багаторічні трав'янисті рослини з потужними, прямостоячими, гіллястими, соковитими стеблами до 150 см заввишки. Листя велике, яйцевидне або подовжене, зелене або червонувато-зелене. Квітки дуже дрібні, зібрані у складні суцвіття на верхівці рослини. Суцвіття-волоті бувають прямі або звисаючі.

Амарант походить з Південної Америки, де протягом 8 тисяч років він був однією з основних зернових культур. Там зростає найбільша кількість його видів, різновидів та форм. Зараз рослина поширена у всьому світі.

Після іспанського завоювання Америки амарант як зернова культура був забутий. В Азії та в наш час амарант популярний як зернова та овочева культура серед гірських племен Індії, Пакистану, Непалу та Китаю. Його насіння за вмістом білка, олії, клітковини і особливо амінокислоти – лізину, значно перевершує більшість зернових культур і має лікувальні властивості.

Це посухостійка, самозапильна і напрочуд стійка до хвороб рослина, абсолютно невибаглива до догляду.

В якості декоративних рослин культивуються чотири види амаранту. Три з них відносяться до квітково-декоративних: амарант волотистий (Amarаnthus paniculatus), амарант білонасінний (Amarаnthus hypochondriacus), та амарант хвостатий (Amarаnthus caudatus). Один вид - амарант триколірний (Amarаnthus tricolor) - відноситься до листяно-декоративних.

Використання у ландшафтному дизайні. Амарант використовують у посушливих місцях саду. Вирощують там, де догляд планується не регулярний. Високі стебла амаранту чудово маскують всякі непривабливі місця в саду, стіни, паркани, будови. Використовують також у міксбордерах як рослину заднього плану.

Умови вирощування та догляд за амарантом

Розміщення. Амарант світлолюбна та теплолюбна рослина, росте дуже швидко, розсаджують її кущики на великих відстанях один від одного. Можна висівати, а потім проріджувати на відстані 35-50 см між окремими рослинами.

Грунт і посадка. Амарант віддає перевагу легким поживним грунтам з достатнім вмістом вапна. Погано переносить перезволоження та високу кислотність ґрунту.

Полив та добрива. Рослина посухостійка, до добрив чутлива. Полив потрібний лише в період після висадки розсади та при тривалій посусі. При нестачі вологи рослина втрачає листя, нижня частина стебла оголюється.

Зимівля. Теплолюбна рослина, заморозків не переносить. Але насіння може зимувати у ґрунті та давати навесні сходи.

Розмноження. Амарант розмножують насінням. Його висівають у середині травня у відкритий грунт на постійне місце або у квітні в парник, де через 4-5 днів вже з'являються сходи. Насіння амаранту сіють неглибоко – приблизно на 3 см. Насіння не проростає при температурі ґрунту нижче 14°.