Ацидантера або запашний гладіолус

Ацидантера (Acidanthera) бульбоцибулинна рослина із сімейства Ірисові, або Півникові (Iridiceae). У природі налічується близько 40 видів ацидантер, поширених у тропічній Африці.

Ацидантера запам'ятовується кожному, хто її бачить, своїми великими, близько 10см у діаметрі, квітками на тонких, витончених стеблинках. Ця рослина схожа на популярний у нас гладіолус, але ніжніша, витонченіша. Крім того, має сильний приємний аромат. Під час цвітіння кущики ацидантери також нагадують нарцис.

Ацидантера - бульбоцибулинний теплолюбний багаторічник. Стебла у неї прямостоячі. Листя темно-зелене, лінійне або мечоподібне. Квітки бувають білі або світло-рожеві. Бульбоцибулина округла, молочно-біла, близько 5 см у діаметрі, покрита щільною сітчастою світло-коричневою оболонкою.

Найпоширенішим видом є ацидантера двокольорова (Acidanthera bicolor). Забарвлення її квіток ніжно-біле з пурпурною або фіолетовою зірчастою серединкою. Квітки зібрані по 3-8 в колосоподібне суцвіття, розташоване на тонкому високому квітконосі. Стебла прості або слабо гіллясті вгорі. Листя численне, зелене, лінійне або мечоподібне, 40-50 см завдовжки. Цвіте у серпні-вересні. Бульбоцибулини округлі, невеликі, до 3см в діаметрі, в щільній коричневій оболонці.

Використання в садовому дизайні

Ацидантера підходить для звичайних квітників, але ефектніше виглядає у вигляді окремих посадок невеликими групами. Ацидантеру широко використовують для зрізання, а також вирощують в контейнерах.

Поради щодо вирощування ацидантери

Місце та освітлення. Всі ацидантери родом з Африки і дуже світлолюбні, вимагають гарного сонячного освітлення. Висаджують її бульбоцибулини навесні в ґрунт на глибину 8-12см, відстань між цибулинами 12-20 см, залежно від їхньої величини.

Грунт. Грунт повинен бути добре дренованим, легким, слабокислим, досить родючим. 

Зимівля. Ацидантери теплолюбні рослини, холодної зимівлі у ґрунті вони не переносять. Зберігають їх взимку так само, як і бульбоцибулини гладіолусів. Після закінчення цвітіння стебло зрізають, листя залишають, але викопувати не поспішають. Саме тоді підростають дітки. З настанням перших заморозків ацидантеру викопують, обрізають листя, бульбоцибулини просушують у теплому приміщенні. Не зайвим перед просушуванням обробити їх фунгіцидами. Для зберігання бульбоцибулини поміщають у паперові пакети і зберігають при 15-16°С. Висаджують, коли стане досить тепло, загроза весняних заморозків мине.

Для раннього цвітіння ацидантеру підрощують в окремих горщиках з березня. Бульбоцибулини висаджують на глибину 3-4см по одній у невеликий горщик. Можна використовувати торф'яні горщики для розсади. Тримають у теплиці або на світлому підвіконні, наприкінці травня висаджують на місце у сад. Цвітіння настане в середині літа.

Розмноження. Ацидантеру розмножують насінням та дітками. Діток  на рослині буває дуже багато. Їх зазвичай не відокремлюють восени, а зберігають разом із материнськими. Навесні висаджують на спеціальну гряду для підрощування, при хорошому догляді великі дітки зацвітають вже першої осені. На цих грядках корисно вносити у ґрунт мінеральні добрива. Насінням розмножити теж нескладно, але турбот більше, тому цей спосіб застосовується вкрай рідко у садівників-аматорів. Насіння висівають взимку, краще в окремих горщиках, оскільки ацидантера не любить пошкодження коренів. Цвітіння настає на 1-2 рік.