Хеномелес, або Айва японська

Хеномелес (Chaenomeles) або Айва японська – невеликий рід чагарників або невисоких дерев сімейства Розових (Roseae), плодово-ягідна культура, у нас зазвичай використовується як декоративна. Батьківщина рослини Японія, Китай. Рід включає 4 природні види, є ряд міжвидових гібридів, на основі яких створені численні сорти, декоративні та плодові.

Поширені у нас сорти хеномелесу це розлогі кущі або деревця заввишки до 1м. Гілки дугоподібно вигнуті, густо вкриті щільним, глянсовим листям яскраво-зеленого кольору. Листя дрібне, блискуче, краї пильчасті або дрібнозубчасті. На гілках більшості сортів є колючки довжиною 1-2см, але є різновиди без колючок. Коріння потужне, довге, сягає великої глибини.

Квіти японської айви великі, 3-5см у діаметрі, п'ятипелюсткові, розміщуються по всій довжині пагона. Вони можуть бути поодинокі або зібрані по кілька штукі. Забарвлення у більшості видів коралове, червоно-оранжеве, рідше буває рожевим і білим. Є садові сорти з махровими квітами.

Цвітіння починається у травні і триває 3-4 тижні. У цей час кущі хеномелесу дуже декоративні і можуть бути окрасою будь-якого саду.

Японська айва дуже добре переносить посуху, завдяки своєму центральному стрижневому кореню, який проникає на велику глибину. Але, з цієї причини, доросла рослина погано переносить пересадку – її неможливо викопати, не пошкодивши корінь. Тому при посадці для хеномелесу бажано одразу вибрати правильне місце. На одному місці кущ росте 50-80 років.

Айва японська плодоносить, її плоди схожі на невеликі подовжені яблука діаметром 3-5 см. На смак вони кислі, за кольором жовті або помаранчеві. Дозрівають пізно, наприкінці вересня чи листопаді.

Корисні властивості японської айви

Хаменомелес у Європі відомий понад 200 років. У садах весь цей час його вирощували виключно як декоративну рослину. Робота селекціонерів була спрямована на отримання нових сортів з різною висотою і формою куща, сланких різновидів, подовження терміну цвітіння. Згодом, внаслідок співпраці з японськими фахівцями, селекціонери звернули пильну увагу на плоди рослини та відкрили безліч цінних їх властивостей. В результаті було створено цілу низку високоврожайних сортів з великими плодами та пагонами без колючок.

Плоди хаменомелесу жорсткі і кислі, але ароматні і мають желюючі властивості. Хоча у свіжому вигляді вони не вживаються, але джеми з них виходять чудові.

Цінність японської айви обумовлена її хімічним складом. У ній є дубильні речовини та пектини, дуже багато вітаміну С, каротину, вітамінів РР, Е, В1, В2, В6, а також міститься цілий набір мікроелементів: калій, магній, мідь, цинк, і особливо багато йоду та кобальту.

Такий склад плодів має виражену протизапальну та судинозміцнювальну дію, що робить їх дуже корисними в якості лікувального та профілактичного засобу при атеросклерозі та гіпертонії. В Азії здавна використовували хаменомелес при серцево-судинних захворюваннях та для загального зміцнення організму.

Види та популярні сорти хаменомелесу

Хеномелес Маулея (Chaenomeles Maulei) або хеномелес японський (Chaenomeles japonica) - найпоширеніший вид, відрізняється морозостійкістю, його плоди встигають визріти за коротке літо. Висота зазвичай не перевищує 1м, розростається повільно, квіти оранжево-червоні діаметром до 4 см, цвіте рясно. Плоди дрібні, запашні. На основі хеномелесу японського виведено безліч сортів з великими квітками. Є форми, у яких пагони стеляться по землі.

Хеномелес катаянський (Chaenomeles Cathayensis) або айва катаянська, теплолюбний чагарник або деревце заввишки до 3 м, з колючими гілками та великими, витягнутими зверху листям. Квіти рожеві або білі, до 4 см у діаметрі, плоди яйцеподібної форми, діаметром 5-6 см. У нас часто вимерзає без укриття, у південних областях використовують як декоративну рослину, тому що плоди не встигають визріти.

Хеномелес прекрасний (Chaenomeles speciosa), або високий хеномелес досягає у висоту 1,5–3 м. Цей вид недостатньо зимостійкий, але на його основі виведено багато цікавих сортів з великими квітками. Є махрові різновиди. У районах з м'якими зимами використовують для вертикального озеленення будівель і як живоплоту.

Хеномелес прекрасний або чудовий (Chaenomeles superba) вважають природним гібридом айви прекрасною та японською. Це кущ висотою до 1 м з великими квітами різноманітних забарвлень: білими, рожевими, червоними, помаранчевими і навіть двоколірними.

Використання хеномелесу в саду

Японську айву (хеномелес) зазвичай вирощують як декоративну рослину. Кущ красивий і під час цвітіння, і після нього. Один із найвдаліших способів використання – в одиночних посадках на тлі газону. Можна сформувати групу з 3-5 рослин.

Карликові форми зі сланкими пагонами ефектно виглядають у рокаріях і біля підніжжя підпірних стінок. Іноді їх використовують як бордюр.

Хеномелес добре переносить обрізку, що дозволяє використовувати його як живопліт. Потужна коренева система та невибагливість до ґрунту дає можливість висаджувати японську айву на піщаних або кам'янистих схилах для їх зміцнення.

У садових композиціях японська айва вдало поєднується з форзиціями, спіреями та магоніями.

Вирощування японської айви

Вирощувати хеномелес не важко. Японська айва непримхлива, добре росте на різних ґрунтах, без проблем переносить посуху.

Освітлення та місце для посадки. Зростати може і на сонці, і в півтіні. Переважно відкрите сонячне місце, в тіні буде слабке цвітіння. Для захисту від холодів вибирають місце з південного боку будівель, де тепліше та більше сонця.

Дуже важливо відразу вибрати місце для посадки хеномелеса. Довге, стрижневе коріння пошкоджується при пересадці, рослина довго хворіє при переміщенні на нове місце.

Грунт. Хеномелес росте на ґрунтах будь-якого механічного складу: не пропаде на сирих і щільних глинистих, не засохне на бідних піщаних. Але, все ж таки, на поживних, пухких і помірно вологих, цвістиме і плодоноситиме найкраще.

Кислотність грунту має значення, вона має бути в межах pH 5,0-5,5. Японська айва не любить надлишку вапна у ґрунті. На лужних грунтах рослини сильно уражаються хлорозом.

Зимівля. Види, які культивуються у нас, досить морозостійкі і зазвичай зимують без укриття. Найвдаліше зимують сланкі різновиди, особливо там, де багато снігу. При надто великих морозах можуть підмерзати кінці однорічних пагонів і квіткові бруньки. Вирощуючи в місцях, де бувають сильні морози за відсутності снігового покриву, бажано на зиму вкривати тирсою або сухим опалим листям.

Посадка. Посадити японську айву у своєму саду краще навесні. Хеномелес погано переносить пересадку, тому бажано купити молоду рослину - дворічні саджанці. Восени чагарник не завжди встигає вкоренитися до морозів і є велика ймовірність, що взимку загине. При осінній посадці рослини рекомендують підгортати землею.

Посадочні ями копають глибиною близько 50 см (якщо коріння довге, то більше), шириною до 60см. Заповнюють їх компостом або перегноєм, додають туди золу та мінеральні добрива (нітрофоска, сульфат калію). Заглиблюють у ґрунт до рівня, на якому саджанці росли в розпліднику, рясно поливають і мульчують перегноєм.

Відстань між рослинами у групі близько 0,8-1 м, для живоплоту – 50-80см.

Полив. Рослина посухостійка, поливу практично не потребує. Поливають лише молоді рослини у разі тривалої відсутності дощів.

Добриво. Підгодовують мінеральними добривами навесні перед цвітінням - переважно азотом, розкидаючи його по поверхні ґрунту, та після формування плодів – розчином комплексного добрива.

Обрізка. Японська айва добре переносить обрізання. Формувати кущі найкраще ранньою весною. Видаляють усі гілки старше 5-річного віку та ті, які загущають кущ. Декоративні сорти можна обрізати після цвітіння.

Збирання врожаю. Плоди (зрілі та незрілі) прибирають до настання заморозків. Після 3-місячного зберігання при зниженій (3-5 ° С) температурі їх смакові якості покращуються. Рослина перехресно запилювана, для успішного плодоношення в саду має бути не менше 3 екземплярів айви японської.

Розмноження. Хеномелес розмножують відводками, кореневою порослю, живцями та насінням. При розмноженні насінням не успадковуються ознаки материнської рослини. Вегетативне розмноження простіше та надійніше.

При розмноженні відведеннями навесні бічну гілку прикопують, до осені укорінений відводок ділять за кількістю вертикальних пагонів, що з'явилися, і висаджують на постійне місце.

Розмноження кореневими нащадками також труднощів не становить. При відділенні кореневої порослі відбирають пагони довжиною 10-15 см і завтовшки від 0,5 см з добре розвиненою кореневою системою.

Найкращим способом є червневе зелене живцювання. Зелені живці, довжиною 15-25 см обробляють біостимуляторами. Приживаність живців, при висадженні їх у міні-парничок та створенні там підвищеної вологості, становить до 70-90%.

При вирощуванні з насіння сортові ознаки айви японської не зберігаються, цей спосіб використовують фахівці для отримання підщеп та селекційної роботи.

Вирощування на штамбі. Дивно виглядають декоративні сорти хеномелесу, щеплені на зимостійкому штамбі. Як підщепи придатні 3-річні сіянці груші, горобини звичайної, глоду. У районах із суворими зимами місце щеплення рекомендують розміщувати ближче до землі на висоті 0,6-0,9 м, щоб простіше було вкрити деревце у сильні морози. Не можна забувати, що штамбові форми менш зимостійкі.

Раніше навесні і, за потребою, влітку після цвітіння необхідно формувати крону, а зі штамба нижче місця щеплення періодично видаляти дику поросль. Японська айва, вирощена на штамбі, досить тендітна. Її підв'язують до опори, а висадити її найкраще там, де вона буде захищена від вітрів.

Автор: domiksad.net