Абрикос. Основний догляд
Абрикос, або Абрикос звичайний (Prunus armeniaca) – дерево з роду Слива (Prunus) сімейства Розові (Rosaceae). У різних країнах абрикос називають також жовтосливцем, мореллю, курагою, жердлю, урюком.
Абрикос - листопадне плодове дерево, що досягає у висоту 5-8 м. Кора абрикоса сірувато-бура, на старих стовбурах розтріскується. Молоді пагони голі, червоно-коричневі, блискучі.
Листя черешкові, чергове, округло-яйцевидне, на верхівці відтягнуте,довжиною до 9 см. Краї листочків дрібнозубчасті або подвоєно-зубчасті.
Білі або рожеві квітки діаметром 25-30 мм розпускаються рано навесні до появи листя, зазвичай у березні або квітні. Вони сидячі або на коротеньких квітконіжках. Таке раннє цвітіння у північних районах часто не дає змоги отримати врожай плодів.
Плід абрикоса – соковита кістянка жовто-жовтогарячого кольору, округла, еліптична або зворотнояйцеподібна з поздовжньою борозенкою. Кісточка плода товстостінна, шорстка або гладка.
Живе абрикос до ста років, плоди починають формуватися з трирічного віку, триває плодоношення 30-40 років. При безпересадковому вирощуванні та правильному догляді дерева можуть зацвісти вже на третій-четвертий рік.
Для ефективнішого запилення бажано мати на ділянці не менше двох саджанців, а ще краще – три-чотири. Квіткові бруньки закладаються на рослинах щороку, навіть за сильного навантаження їх урожаєм.
Крона у абрикосів формується природно. Обрізають висохлі та хворі гілки.
Абрикос посухостійке дерево, його коренева система проникає глибоко в ґрунт. Поливають саджанці та молоді дерева за тривалої відсутності дощів. У посушливе літо при великій кількості плодової зав'язі корисно періодично поливати і дорослі дерева. Після плодоношення поливати не рекомендують - висока вологість у серпні-вересні сприяє зростанню молодих пагонів, які просто не встигають визріти до зимових холодів.
Більшість сортів здатні витримувати морози до -25 ºC, а найстійкіші сорти не бояться тридцятиградусних морозів.
Плоди абрикосів вживаються як у свіжому, так і в сушеному вигляді (урюк із кісточкою, кайса, курага, пастила). Абрикосове варення, компот чи мармелад мають неповторний смак та аромат. З плодів готують абрикосову горілку, спиртний напій, причому сік абрикосів піддається бродінню і потім перегонці.
Як і де посадити абрикос
Абрикосові дерева найкраще ростуть у теплому сонячному місці, захищеному від холодних північних вітрів. При виборі саджанця обов'язково враховувати зимостійкість сорту. Дуже важливо вибрати саджанці відповідного сорту і посадити їх правильно. Правила посадки схожі для всіх саджанців плодових дерев, але є особливості для кожного виду. Їх треба враховувати.
Догляд за абрикосовими деревами
Догляд за абрикосами не складний, він зводиться до своєчасного підживлення добривами, поливу в посуху та обрізання крони дерева. Поливати абрикос найкраще ввечері або рано вранці, стежачи за ґрунтом, щоб він не перезволожувався. Саджанці та молоді дерева поливають частіше. В посушливе літо корисно обприскувати надземну частину дерева у вечірній час. Дорослі дерева посуху переносять в цілому добре, але при нестачі вологи зав'язь обсипається, плоди дрібні.
Підживлення проводиться внесенням добрив у ґрунт. Якщо ґрунт бідний, то удобрюють щороку, починаючи з другого року після посадки. Застосовують комплексні мінеральні добрива. на початку весни та восени. Органічні добрива у вигляді гною, компосту або торфу вносять не рідше, ніж кожні 3-5 років.
Обрізка проводиться навесні та восени, вона забезпечує формування крони. При обрізанні забираються всі слабкі, хворі та зламані гілки. Зрізаються і здорові гілки, які загущають крону, чим створюється гарне освітлення та регулюється врожайність. Правила обрізання абрикосу нічим особливим не відрізняються від обрізання інших кісточкових дерев.
Зимівка – небезпечний час для молодих абрикосів. Щоб дерево перенесло нормально зимовий період, слід про нього заздалегідь подбати. Варто покрити стовбур до розвилки, захистити від гризунів кору за допомогою хмизу. Якщо кількість снігу, що випав, можна зробити високий насип навколо дерева – це і шкідників відлякає, і допоможе зберегти кореневу систему від промерзання.
Для теплолюбного абрикоса небезпечні ранні відлиги, оскільки він першим із плодових дерев може зацвісти. А наступні похолодання згубно позначаться на врожаї. Тому в районах, де такі примхи природи не рідкість, слід вирощувати лише пристосовані для цього сорту. Досвідчені фахівці радять уповільнювати розпускання бруньок, захищаючи стовбур та коріння від передчасного прогріву. З цією метою пристовбурні кола засипають снігом на максимально можливу висоту і присипають тирсою. Такий «шаровий пиріг» здатний оберігати ґрунт як від промерзання взимку, так і від дуже швидкого прогрівання навесні.
Інші матеріали на цю тему: