Дельфініум. Поради щодо вирощування
Дельфініум (Delphinium) вирощують у садах з давніх-давен. Високі квітконоси дельфініуму незмінно привертають увагу та викликають захоплення. Цвітіння триває довго, а догляд за рослиною мінімальний. Інші назви - дельфіній, цар-зілля, остріжки, сокирки.
Дельфініуми відносяться до родини Жовтецевих (лютикових) (Ranunculaceae), рід налічує до 370 видів. Серед них є однорічні та багаторічні рослини. У Росії його називають "шпорник" через форму квіток (вони мають шпорці).
Батькивщиною дельфініуму прийнято вважати Китай, хоча ця рослина широко поширена в гірських районах Європи, в Південній Азії, в Індії, в Африці, багато видів дельфініумів поширене в Північній Америці. Основні місця їх проживання альпійські та субальпійські луки.
Дельфініуми виростають 50-200 см заввишки залежно від виду. Листя у них пальчасто-роздільні, розташовані в черговому порядку. Великі кущі з красивим листям і без квітів дуже декоративні. Якщо ґрунт багатий азотом, листя буде багато, у бідному ґрунті рослина зацвітає швидше. Рослини із зеленим листям зазвичай мають квітки білі, блідо-блакитні або світло-лілові, більш темне забарвлення листя з коричневим відтінком характерне для темно-синіх сортів.
Проста, немахрова, квітка дельфініуму має п'ять пофарбованих пелюсток, верхня з яких зі шпорцем. Суцвіття волоть несе, як правило, кілька десятків квіток, простих чи махрових.
Відомо дуже багато декоративних сортів дельфініуму. Вони відрізняються забарвленням та формою квіток, висотою квітконосів, періодом цвітіння. У садовому квітникарстві зараз переважно використовують гібридні багаторічні дельфініуми з високими щільними суцвіттями, що несуть безліч великих квіток. В результаті селекційних робіт останніх років з'явилися низькорослі сорти з малоквітковими волотями, придатні для вирощування в кам'янистих садках.
Багатолітні дельфініуми набули більшого поширення через свою невибагливість та здатність зимувати навіть у суворому кліматі. Вони ростуть на одному місці багато років. Однорічні дельфініуми вимагають більше турбот із посівом, але в wskjve теж непримхливі рослини.
Однорічні види цвітуть з липня по вересень, а багаторічні найчастіше зацвітають у дві хвилі: на початку літа та восени, якщо вчасно обрізати квітконоси.
Всі частини дельфініуму отруйні, тому стебла, листя та квітконоси після цвітіння здавна застосовували для приготування настоїв та відварів проти попелиці, гусениць, плодожерки, молі та безлічі інших комах-шкідників саду.
Використання дельфініуму в ландшафтному дизайні
Дельфініуми гарні у найрізноманітніших декоративних посадках. Гарно виглядають вони в групах, скомбіновані з сортів з різнобарвними квітками.
Дуже ефектні дельфініуми як рослини заднього плану для міксбордерів. Вдало поєднуються дельфініуми з трояндами, високими флоксами, ліліями, жоржинами, рудбекіями. Хороші варіанти розміщення з великими злаками, такими як Хаконехлоа (Hakonechloa macra).
Підходять дельфініуми і на зрізання, суцвіття у вазі зберігаються до 10 днів. У цьому випадку дуже цінуються напівмахрові та махрові сорти дельфініуму з блакитними або білими квітками.
Вирощування дельфініуму в саду
Розміщення в саду та освітлення. Місце посадки має бути сонячним і захищеним від вітру, оскільки культурні дельфініуми досить тендітні і легко ламаються. Для захисту від вітру можна висаджувати їх під захистом чагарників, біля підніжжя схилу або біля будов. На відкритому місці рекомендують встановлювати опори для підтримки квітконосів.
Грунт та посадка. Дельфініуми ростуть на добре обробленому та удобреному грунті (слабокислої або нейтральної реакції). Коріння у них потужне, рослини досить сильно виснажують ґрунт. Місце вибирають без застою води та близько залягаючих ґрунтових вод.
Дельфініуми рослини великі, потребують достатньої кількості поживних речовин. Для посадки готують ями до 0,5м в діаметрі і стільки ж у глибину, наповнюють їх пухким ґрунтом з перегноєм, додають золу та гранульовані мінеральні добрива. Кущі виростають великі, тому відстань між ними 70см або більше.
Полив та добрива. Коренева система дельфініуму велика, здатна поглинати достатньо вологи з ґрунту. Поливу потребують тільки молоді рослини після поділу кущів і сіянці. Іноді в посушливе літо рекомендують рясно поливати і дорослі рослини для більш пишного цвітіння.
Для гарного цвітіння навесні дельфініуми удобрюють азотно-фосфорно-калійним добривом з переважанням фосфору та калію.
Зимівля. Садові сорти дельфініуму морозостійкі і виносять температуру мінус 20 ° С, а під шаром снігу витримують до мінус 50 °. У сувору зиму гинуть лише молоді рослини та пересаджені восени. Їх корисно вкрити лапником або шаром опалого листя.
Перед настанням морозів стебла зрізають високо від поверхні ґрунту (приблизно 30м). Низький зріз не рекомендується, стебла порожнисті і при попаданні води можливе гниття. Краще взагалі не зрізати наземну частину, аніж зрізати її дуже низько.
Небезпечні для дельфініумів, як і для гвоздики, чергування відлиг та морозів.
Є більш теплолюбиві сорти новозеландської селекції, вони дуже гарні, але можуть вимерзати у безсніжні зими. Їх потрібно накривати тирсою або сухим листям.
Розмноження. Дельфініуми розмножуються насінням, живцюванням, багаторічні - поділом кущів. Гібридні дельфініуми розмножують лише поділом куща, насіннєве розмноження не дає повторюваності материнських сортів.
Насіння висівають у березні в парниках або ящиках. Після появи сіянців рослини тримають у прохолодному місці, щоб вони не витягувалися. Молоді рослини зацвітають у серпні. Якщо висівати насіння багаторічних дельфініумів у ґрунт навесні, то перше цвітіння буде наступного року.
Живцями розмножують найцінніші сорти. Це роблять навесні, коли пагони від кореня досягнуть 5-8 см. Найсильніші пагони залишають на кущі, а кілька живців зрізають. Важливо зрізати їх біля самої кореневої шийки, так щоб у стебла. в нижній частині живця не було порожнини. Живці обробляють гетероауксином і висаджують їх в парники в пухкий, вологий грунт, змішаний з піском для вкорінення. Температура має бути не менше 20 градусів, потрібен регулярний полив. Після укорінення рослини пересаджують на клумби.
Найпростіший спосіб розмноження дельфініуму – поділ куща. Зазвичай це роблять навесні, але можна й восени. Навесні, як з'являються пагони, кущі викопують і очищають від землі. Між пагонами або бруньками відновлення знаходять місця, по яких можна зробити розріз кореневища. Кожна частина повинна мати пагін або бруньку та достатню кількість здорового коріння. Молоді рослини можна висаджувати у квітники, вони швидко пускають коріння та добре розвиваються.
Автор: domiksad.net